Уникайте несхвальної оцінки, знаходьте слова підтримки, частіше хваліть дитину за терпіння, наполегливість тощо. Ніколи не порівнюйте дитину з іншими дітьми. Формуйте в неї впевненість у своїх силах, високу самооцінку. Не ставте перед дитиною недосяжні еталони. Вона повинна частіше відчувати задоволення від того, що щось може, ніж тривожитись з приводу того, чого не може зробити.

            У різних дітей – різні здібності (розумові, художні, математичні, організаційні, вольові, чуттєві). Здібності треба розвивати! Але Ваше перше завдання – визначити оптимум вашої дитини. Виховуйте людину дій, вчинку. Дозволяйте дитині ризикувати. Залишайте за дітьми право на помилки, але вчіть самостійно їх виправляти.

            Не наказуйте дитині, підкреслюючи свою зверхність: «Роби» або «Ти будеш робити, бо я так сказав». Замініть цю форму вимоги іншою: «Роби, тому що цього не можна не зробити». Замініть наказ формою прохання, використовуючи слова: «На мою думку, це краще зробити так. Як ти гадаєш?», «А може це буде краще, якщо...». Дитина завжди повинна відчувати себе гідною. Зростаючи, особистість повинна звикнути до виконання вимог не на догоду зовнішньому розпорядженню, а тому, що вони розумні, доцільні...

Довіряйте дитині. Людина, яка виростає у довірі, йде по життю спокійно, вона відкрита, товариська, доброзичлива.

         Будьте терплячими! Ставтесь терпляче до дитячих проявів: процес розвитку є випробуванням не лише для дорослих, але й для самої дитини. Виховуйте її вимогливою любов'ю. Ніколи не кажіть, що за всіма життєвими проблемами не лишається часу на виховання дитини. Ви виховуєте її щоденно своїм ставленням до життя, системою своїх цінностей, своїми виборами. Ви виховуєте дитину своєю присутністю, поглядом, жестом, посмішкою...

            Відповідальний вихователь передбачає наслідки своїх слів, своїх дій. Оцінюючи результат, вчинок, властивість дитини, вказуйте не лише на те, чим ви незадоволені, а скоріше на те, що вам подобається в ній. Не порівнюйте її з однокласниками, з братиками чи сестричками. Діти усі різні!

             Порівнюйте дитину в її динаміці – якою вона була вчора, якою є сьогодні, якою може бути завтра. Тобто, порівнюйте зростаючу особистість з самою собою.

Не ставтесь до дитини зневажливо. Зростаюча особистість повинна відчути свою значущість, навчитись поважати себе. Тільки за цієї умови з неї виросте людина з почуттям власної гідності, яка поважає тих, хто її оточує.

     Насувається гаряча пора здачі іспитів. Нашим дітям належить вперше в житті подолати одне з серйозних життєвих випробувань, а насамперед, подолати себе. Адже іспит - це насамперед екстремальна ситуація, стрес, велика емоційне напруження, тривожність. І від того, наскільки наші діти зможуть тримати себе в руках, впораються з мандражем, хвилюванням, наскільки вони зможуть зібрати всю свою силу волі в кулак, скористатися всіма знаннями, які накопичили за ці роки, буде залежати не тільки від них, але і якою мірою від нас, батьків. Тому що, саме в цей час їм потрібні будуть наша допомога, участь і підтримка, наше добре слово, життєвий досвід.

• В цей період перед нами стоїть багато завдань. Насамперед, необхідно переконати дитину в тому, що іспит, це серйозно і до будь-якої серйозної роботи, треба готуватися заздалегідь а не чекати, коли ситуація стане катастрофічною і не залишиться часу на підготовку.
• Також потрібно подумати про умови, в яких дитина буде готуватися до іспитів. Насамперед, потрібно ввести в інтер'єр жовтий і фіолетовий кольори, так як вони підвищують інтелектуальну активність.
• Крім того, потрібно забезпечити дитину організацією правильного режиму відпочинку, активної діяльності, сну та харчування під час іспитів та підготовки до них. Як це не дивно, але від цього буде залежати відсоток успіху дитини на іспиті.

    За підручники краще сідати з ранку, з 9 години, відразу після ситного сніданку, коли працездатність найбільш висока і робити перерви на 15 хвилин кожну годину.

Але краще всього подумати, хто ваша дитина по біологічному годиннику - сова або жайворонок і залежно від цього запропонувати їй навантажувати ранкові або денні години.

Звичайно, добре починати - поки не втомився, поки свіжа голова - з самого важкого, з того розділу, який знайомий найгірше. Але буває й так, що займатися не хочеться, на думку нічого не йде, немає настрою. У такому випадку корисно почати з самого легкого матеріалу, який більше всього цікавий і приємний.

    Якщо ваша дитина не може зосередитися, не може включитися в роботу, запропонуйте їй почати писати будь-які рядки, які приходять їй в голову. Головне, не зупинятися і не перечитувати написане, не переривати процес «впрацьовування». Через деякий час розумові процеси почнуть працювати, і робота по-справжньому захопить дитину.

   Активність уваги підвищують найкраще активні дії - жестикуляція, ходьба, гімнастичні вправи.